Андрій Корвач. Розмова з Майстром

Скульптор і дизайнер Андрій Корвач (Україна)

Андрій Корвач – автор понад 300 творів станкової та монументальної скульптури (кераміка, бронза, мармур), які експонуються на виставках України та США (Нью-Йорк), а також прикрашають інтер’єри приватних колекцій та суспільних закладів США, України, Великої Британії, Бельгії, Нової Зеландії, Канади, Німеччини.

Твори скульптора знаходяться в експозиції Секретаріату Президента України та Міністерства культури України.

Бесіду з Андрієм важко назвати «інтерв’ю»: це була саме розмова, в якій теми народжувалися спонтанно та вільно, а розмаїття дрібних деталей поступово складалися в цікаві та глибокі роздуми про творчість, моду, українську культуру… Тому нашу розмову з цією освіченою, ерудованою та дуже талановитою людиною Comics Industries вирішив переказати в нестандартному форматі «думок про…»

Творчий процес

Про улюблений матеріал

Я закоханий в кераміку. Мабуть, через те що народився в Західній Україні, де традиції народної кераміки передаються з молоком матері на вустах з покоління в покоління протягом вже багатьох століть. Я не дотримуюсь якихось класичних технологій, але просто одержую величезне задоволення від самого процесу роботи з глиною.

Існує таке поняття, як матеріал настрою. Взимку, коли робити кераміку стає некомфортно (бо не хочеться занурювати руки в холодну глину), я працюю з бронзою. А влітку працювати над керамічною скульптурою стає дуже легко: глина вже в процесі підсихає під руками, і на один твір йде два-три дні.

Андрій Корвач - Гуцулки (колекція Вікторії Слоун, США)

Колись я осягнув, що використання кераміки в закритих приміщеннях робить людину багатшою. Вона здатна надихати інтер’єр якимось особливим настроєм, але за умови чітко визначеної функції, наприклад, ставши елементом люстри чи торшера, посудом, предметом декорування чистих ніш… В кераміці можна передати будь-яку фактуру. Розмістивши керамічну фігуру на фоні гладеньких стін з опорядженням у поєднанні білого та зеленого кольорів, пустивши по колу простий багет та надавши гарного освітлення за допомогою пари гарних світильників, ми досягаємо приголомшуючого ефекту! Відтінок кераміки змінюється, вся обстановка перевтілюється, набуваючи смислової глибини, багатства та блиску. Не дарма кажуть, що все, що проходить через вогонь (чистилище), стає божественним.

Андрій Корвач - Дж.Вашингтон (колекція Вікторії Слоун, США)

Я помітив, що люди, які купують бронзу, частіше за все впевнені в собі. Адже, окрім всього іншого, бронза – це символ історичного розвитку людини в суспільстві. Маючи звичайнісінький інтер’єр, абсолютно не розбираючись в архітектурних напрямках та стилях, людина, яка має на столі бронзову скульптуру, кожного ранку прокидатиметься впевненою та гордою за свої досягнення. Вона змогла зрозуміти генія, який створив цю роботу. Отже – стала на одному рівні з автором чи навіть вище за нього, бо спромоглася купити та зрозуміти його творіння.

Про те, як все почалося

Довідка Comics Industriesу: «Вже в 17 років Андрій створив дивовижний портрет дівчинки (твір «Погляд»), в якому відобразилося його захоплення Роденом. В 1990 році портрет експонувався на виставці в Києві, а потім, під знаком дитячої творчості, — в Лондоні (Велика Британія)»

Я виріс в творчій родині. Батько, Богдан Корвач (1940 – 1984), був талановитим українським поетом та живописцем. Мати, скільки я її пам’ятаю, співала в народному хорі «Прикарпаття» (дуже модного свого часу). В 1983 році старший брат вступив до Республіканської художньої школи в Києві. А я з другом вже в 11 років зібрав власний картинг (страшенно захоплююсь технікою!), почав виступати – і разом ми стали чемпіонами області серед своїх однолітків. Але мама боялася, щоб я на цьому своєму картингу нікуди не «влетів», і відправила мене навздогін за братом, навчатися художніх «азів» (Сміється). Спочатку я вступав на факультет живопису, але потім, поміркувавши, сказав, що хочу, як брат, навчатися на скульптурному (мене завжди мучила думка, яка ж професія у Бога?)

Головне, що мене супроводжує все життя, починаючи з дитинства, — це шалена цікавість і бажання з нічого зробити щось.

Андрій Корвач - Козацьке кохання (колекція Марії Фіглюс, США)

Перша моя робота «Козацьке кохання», яка побачила світ в 1991 році, зроблена з кераміки. Я був закоханий, мені дуже хотілося щось подарувати своїй дівчині, а грошей геть не було. І от якось раптово в сплетінні гілок дерева я побачив обриси пари молодят, що притулилися одне до одного головами. Так народилася ідея і сюжет майбутнього подарунка, хоча до цього я ніколи не брав в руки керамічної глини. Звичайно, я не був знайомий навіть з базовими технологічними тонкощами кераміки, тому виліплена робота розпалася просто в сушці. Що робити? Почав «хімічити»: заклеїв, поклав у великий чан від фарби (150 літрів), насипав тирси та почав нагрівати, піддуваючи її… повітрям звичайного пилососа (міні-горн). Скульптура, яку я обробляв таким чином протягом цілої доби, стала напрочуд твердою, як камінь.

Андрій Корвач - Козак (колекція Наталки Яресько, США)

Потім я почав вкривати роботи глазур’ю. Одразу почалися нові експерименти з матеріалом. В чисту прозору глазур я додавав бронзовий порошок. Спочатку виходив якийсь брудний розчин. А одного чудового разу я знайшов бронзянку: додаєш трохи – виходить зелений колір, ще трошечки – срібний відлив.

Андрій Корвач - Гуцульське весілля(колекція Ігора Фіглюса, США)

Одного разу десь почув, що можна нанести золото на кераміку, розчинивши шматочок цього дорогоцінного металу в азотній кислоті (це класичне застосування розчину царської горілки) та змішавши з певними маслами. Треба зауважити, що я добре знаюся на хімії (не дарма ж народився в місті хіміків Калуші на Галичині), а знання треба підкріплювати дослідами. В результаті, втративши пару зубів, я досягнув дуже гарного ефекту золотого покриття на кераміці.

Про експерименти з матеріалом

Мені цікаво працювати з різним матеріалом. Завдяки власним «ноу-хау», я роблю скульптури дуже несхожими на інші навіть за своїм внутрішнім складом. Колись, побачивши біля будинку насип зеленої метробудівської глини, я вирішив застосувати її в своїй роботі – і бився над нею доти, доки не досягнув результату (видалося, що при випалюванні вона стає дуже крихкою, тому довелося змішувати її з різними речовинами та молоти). А результат найчастіше перевершує всі сподівання. Так з’явилися так звана серія «чорнених робіт», до яких відносяться скульптури «Козак», «Сон», «Козацьке кохання» та інші.

Андрій Корвач - Наталочка (колекція Наталки Яресько, США)

Саме так народилася скульптура «Наталочка», яку я прикрасив шматочками смальти «з зупинок» (пам’ятаєте, одного часу в радянський період робили такі шикарні автобусні зупинки, щедро облицьовані смальтою). А орнаментація скульптури (всі ці візерунки на платті та веретені) була зроблена звичайною кульковою ручкою та шматочком дерев’ячки. Не треба щось вигадувати та мудрувати, коли все під рукою. За три години скульптура була дуже просто і ефектно декорована. Але при тому всі роботи мають класично пророблені обличчя та яскраво виражений сюжет. До речі, «Наталочка» простояла в мене рівно тиждень, а потім її побачила наш чудовий меценат Наталя Яресько. Так скульптура знайшла свого власника і поїхала разом з нею до США (тоді ще Наталя не знала, що залишиться жити в Україні).

Андрій Корвач - Довбуш та Дзвінка (колекція Наталки Яресько, США)

В якості декору я часто використовую бісер: це те саме скло, не поступається йому в своїх декоративних якостях, а іноді навіть і перевершує.

В скульптурі для мене нема нічого неможливого. І на якомусь етапі прийшло розуміння того, що я можу робити дуже багато нового для себе та інших людей.

Андрій Корвач - Музикант (колекція Джона Яресько, США)

Мої скульптури надзвичайно компактні, легкі та міцні. Максимальний розмір – 60 см. Твори розлітаються по всьому світу, і я роблю все заради того, щоб майбутні власники без зайвих зусиль розмістили їх на поличці над сидінням «Боїнга».

Андрій Корвач - Св. Петро та Павло (колекція Маркіяна Сілецького, США)

Розкрию перед читачами ще один технічний секрет. Композиція «Петро і Павло» являє собою дві скульптури, які з’єднані методом глиняного вакууму. Всередині кераміка пуста: я роблю її з цільного пласту глини, формуючи основу у вигляді пустої «труби», на якій потім задаю потрібний напрямок ліпнини.

Андрій Корвач - Пілігрим (приватна колекція, США)

В роботах «Мама», «Музикант», «Пілігрим» та інші я використав сіль в якості ефектного матеріалу для обробки кераміки. Поєднавши сіль в якості окислювача зі звичайною іржою (окис заліза) – я одержав цікавий декоративний ефект на поверхні скульптур. При температурі 700-800 градусів іржа відновилася, та сіль перетворила її на протилежний чорний колір. В результаті на фігурах ми бачимо глибокі читабельні лінії, які надають образам особливої драматичності.

Андрій Корвач - Материнство (пам'яти Федіра Кричевського)

Андрій Корвач - Сліпе весілля (колекція Віри Іляшевської, США)

Андрій Корвач - Подорожник (колекція Віри Іляшевської, США)